Quod licet Iovi non licet bovi

10 листопада 2014 року

В попередніх статтях ми започаткували фахову розмову щодо проблем анонсованої провладної квазіреформи судочинства в Україні. На жаль, це далеко не всі її недоліки що потребують обговорення, а головне – вирішення.

Вважаю, що в основі будь-якої реформи в державі повинен лежати принцип «salus populi suprema lex est» (лат. Благо народу – найвищий закон). Для цього народ, а не натовп, і створює державу, фундаментом функціонування якої є принцип верховенства права.

Україні 23 роки виявилось замало, щоб її можновладці та їх прихвосні зрозуміли важливість верховенства права в житті людей. Біда (хвороба) України у дволикості олігархічної влади і підпорядкованої їй судової системи. Людина, її права і свободи тут насправді ніколи не визнавались і не визнаються в даний час найвищими цінностями. На словах, у виступах – так. В реальній дійсності – ні.

Rex Володимир Путін нещодавно чітко озвучив принцип співіснування влади і народу в пострадянських державах: «quod licet Iovi non licet bovi» (лат. Що дозволено Юпітеру, те не дозволено бику). Зрозуміло, що Юпітер – влада, якій дозволено все, чого душа побажає, а бик – народ, який має лише право «пахати» на владу. В такому хворому суспільстві суди своїми рішеннями забезпечують спокій Юпітера та отримання надприбутків з биків, створюють ілюзію цивілізованості українських державних інституцій в очах західних демократій. Так було за всіх «попєрєдніків».

Якщо влада в черговий раз не блефує і щиро бажає провести судову реформу, то її представникам (від Києва і до самих…) необхідно вбити в собі дволикого Януса. А це означає: робити те, що говориш і обіцяєш народу.

Для цього необхідно щоб:

а) влада свідомо відмовилась від прямого тиску на суди у формі дачі вказівок в ласих справах та опосередкованого тиску через продажні засоби масової дезінформації України, а в окремих випадках і завдяки зомбованому натовпу, що визнає лише «суд Лінча» (звірячий самосуд вуличного натовпу);

б) кардинально оновлений (стовідсотково переобраний народом на безпосередніх, прямих, таємних виборах) судовий корпус України при розгляді справ та винесенні рішень не віддавав переваги Юпітеру перед биком, реально керувався принципом «перед законом всі рівні: і Юпітери, і бики»;

в) ні при яких обставинах в суді (не тільки в суді, але насамперед в суді) доцільність ставилась вище над законом. Ось тоді «dura lex, sed lex» (лат. Закон суворий, але це закон) буде не просто модним прислів’ям, а керівництвом до дій в українських судах. Суддям, образно кажучи, під страхом смерті має бути заборонено порушувати права людини з причини політичної чи іншої меркантильної доцільності. На терезах Феміди закон завжди має переважувати доцільність. Це надважливо, оскільки страшна правда полягає в тому, що на день написання цієї статті у всіх судах України і майже у всіх справах доцільність переважає закон. І не тільки в судах.

Простий приклад. Львівський окружний адмінсуд розглядає справу за моїм позовом до Управління СБУ у Львівській області про визнання дій незаконними.

В свій час УСБУ, приховуючи злочинні дії свого начальника Анатолія Матіоса (тепер він головний військовий прокурор України), відмовилось ознайомити мене з фальсифікованими документами, якими було порушено мої громадянські права. І я подав заяву в суд.

Четверо суддів з різних підстав заявили собі відвід у справі. Вони побоялися слухати справу, в якій стороною є всесильна служба небезпеки України. Для них було зрозуміло яке законне рішення має прийняти суд. Проте, на одній чаші терезів Феміди – людина, права якої порушила СБУ; на другій чаші терезів – сама СБУ. Хто переважить: Юпітер чи бик, доцільність чи закон?

Ось де захована основна біда українського кривосуддя сьогодні.

Завтра в разі проведення справжньої, а не куцої судової реформи, появиться надія на перемогу закону.

При цьому важливим є забезпечення владою реального дотримання її інститутами (одним з яких є суд) принципу верховенства права. Можновладці повинні пам’ятати старе, як світ, прислів’я: «Vox populi – vox Dei» (лат. Голос народу – голос Божий). В іншому випадку, вони його відчують через «суд Лінча».

Ігор Зварич