Люстрація

03 лютого 2015 року

У своєму повсякденному лексиконі українці все частіше почали вживати слово «люстрація». Що це? Данина моді чи дійсно бажання глибинних перетворень, мета яких – достойний рівень життя у правовій та демократичній державі?

До слова, у книзі «Суддя-комуніст» ще два роки тому я аргументував необхідність проведення люстрації повністю оновленого (шляхом народних виборів) судового корпусу. Очищення полягає в тім, що суддями не можуть бути колишні комуністи, співробітники спецслужб (у часи панування авторитарних режимів), таємні агенти (сексоти спецслужб). Наголошую: фашизм з Гестапо, як і комунізм з КДБ, – абсолютно рівноцінні режими.

Але це лише одна і далеко не головна складова люстрації українського чиновництва.

Що ж стосується того варіанту люстрації, який пропонує влада, то він далекий від ідеалу. Я б сказав інакше: це невдалий спосіб державної люстрації.

Відомо, що фундаментом розбудови будь-якої держави є економіка. Тому економічна форма люстрації не менш важлива, ніж політична чи державна. Судді, про яких щоденно кричать у ЗМІ, мають проходити люстрацію у всіх її проявах. Це нормально і необхідно. В тому числі, мають перевірятись прибутки і видатки.

Припустимо, що після проведеної люстрації суддю "Ікс" звільнили і на його місце призначили суддю "Ігрек". Будьте певні, що суддя "Ігрек". прийматиме такі ж рішення, що і суддя "Ікс".

Ось чому виникає закономірне питання: чи суддя є «стовпом» беззаконня в Україні, винуватцем безгрошів’я, економічного краху і, тим більше, війни…

Ні і ще раз ні.

1. Жодної реальної влади в державі у суддів немає і не може бути в принципі. Вони лише виконують вказівки «крутих пацанів» з політики, а тому не впливають на економічну та політичну ситуацію в Україні.

2. Страх з’їв суддів з потрохами. Звідси висновок: як інститут політичної системи, український суд – абсолютний нуль.

Отже, люстрація перестрашених суддів, тим більше, у запропонованому владою вигляді, – це політичний піар за допомогою засобів масового зомбування. Тільки сліпий і зомбі не бачить і не розуміє очевидну істину: хтось намагається приховати від українського народу справжніх «китів» трагедії України, яка є очевидною і реально близькою для людей з умінням аналізувати ситуацію.

Чому так і хто ці ляльководи, що весь час в тіні? Щоб дати відповідь на це питання, необхідно пригадати в якій державі ми живемо.

Конституція «гарантує», що Україна – республіка, в якій єдиним джерелом влади є народ. Та, на жаль, Основний Закон країни перетворився в папір, який витримає все, що б там не писали.

Насправді сьогоднішня Україна – олігархія (влада небагатьох, обмеженого кола громадян, які звуться олігархи). Саме вони повністю контролюють Україну: кого і куди обирати чи призначати; кому і скільки відрізати від державного (тобто власного) пирога; кого і на скільки посадити; з ким і як довго воювати, а з ким вести «ґешефт» і ділити «навар». Вони і є базис, суть, надбудова держави, в якій ми сьогодні живемо. Вони і є держава Україна.

А що ж народ України? Він же хоч і зазомбований, але хоче жити в цивілізованій країні, в якій влада буде хоча би відносно чесною разом із суддями, прокурорами, поліцаями, податківцями, митниками…

Щоправда для цього необхідно провести справжню (а не липову) люстрацію. І кого б Ви думали? Так, так! Українських олігархів: І. Коломойського, Р. Ахметова, В. Пінчука (Л. Кучму), В. Медведчука, Д. Фірташа, С. Тігіпка…

Не буде у нас з Вами правової держави, а може і держави взагалі, поки вони не будуть пролюстровані, а суспільство не дізнається як відбувалось «первісне нагромадження капіталу» олігархів, від дня проголошення незалежності України до сьогоднішнього дня. Адже вони батьки нації. Маємо усвідомити: якщо олігархи всі свої багатства набули злочинним шляхом, то сьогоднішня їх діяльність і в економіці, і в політиці – злочинна. Це твердження, а не припущення.

Логічним було би продовжити, що після люстрації власників України і встановлення фактів незаконного набуття ними багатства, суд мав би їх засудити, а майно конфіскувати на користь держави. Проте, ми знаємо, що олігархи і є держава. А тому нічого цього не буде.

Отже, висновок невтішний, але найбільш ймовірний: Україна була, є і буде олігархічно-бандитською країною з певною територією у Східній Європі, відгородженою від цивілізованого світу, якщо не стіною і ровом з водою, то височенним залізним парканом з колючим дротом, де правлять олігархи, що мають всіх і все.

Правда, є одна малюсінька надія, що їм це все «обломиться». Ця надія – обдурений, зомбований і сплюндрований народ України. Революція Гідності, що розпочала свою ходу минулого року на майданах українських міст і містечок, повільно, але впевнено набирає хід. Її мета: справедливе, правове, демократичне суспільство з людським обличчям.

Таким чином, сам народ і повинен провести люстрацію української олігархії та її слуг у владі. Все незаконно нажите олігархами багатство має бути націоналізоване в користь українського народу. Багатство олігархів – це і є бюджет держави Україна, з якого будуть виплачуватись основні зарплати бюджетникам, пенсії, стипендії студентам та інші соціальні виплати. На гроші олігархів будуть проведені необхідні суспільству реформи (пенсійна, адміністративно-територіальна, судово-правова, освіти, медицини).

Ось в чому основна мета люстрації в Україні. Все інше – брехня, яка щоденно через власні засоби масового зомбування (приватні телеканали, газети, інтернет-видання) вкраплюється олігархами зубожілому українському народу.

Майбутнє покаже хто кого осилить. Поки що перемагає олігархія, «а моя країна – суцільна руїна». Одне лиш: це не кінець боротьби…

Ігор Зварич